Що таке “середник” та “запинка”? / Magnific. Ілюстративне фото
Крапка, кома, тире, лапки… Ми використовуємо ці знаки щодня, але майже не задумуємося, що колись вони мали зовсім інші українські найменування.
Як раніше українською називалися розділові знаки, розповідаємо з посиланням на мовознавицю Аліну Острозьку.
Як розділові знаки називалися раніше?
Кожна наукова дисципліна має власну термінологію. Українське мовознавство – не виняток. Наприкінці ХІХ – на початку ХХ століття вчені не лише описували правила мови, а й шукали українські найменування для мовних понять. Так з’явилися цікаві історичні назви розділових знаків. Деякі з них сьогодні звучать незвично, інші – навпаки, напрочуд логічно та образно.
Про ці цікаві історичні найменування розповіла мовознавиця Аліна Острозька у своєму відео. Колись українською розділові знаки називали так:
-
, (кома) – ковика, запинка, перетинка, протинка;
-
! (знак оклику) – окличник, викличник;
-
? (знак питання) – питайник;
-
– (дефіс) – розділка, павза, пружка, риска;
-
; (крапка з комою) – середник;
-
. (крапка) – точка;
- […] (квадратні дужки) – клямри.
Ці найменування можна знайти в українських граматиках та правописах кінця ХІХ – початку ХХ століття. Тоді українська мовознавча термінологія лише формувалася, тому вчені прагнули створювати власні, зрозумілі кожному українцеві назви. Їх можна знайти у словниках до 1933 року.
Які назви розділових знаків були раніше: дивіться відео
Чому саме “запинка” та “розділка”?
Мабуть, це одне з найвлучніших найменувань. Слово “запинка” походить від дієслова “запинатися” – робити коротку зупинку під час мовлення. Адже саме таку функцію й виконує кома: вона не завершує думку, а лише робить невелику паузу.
А слово “кома” прийшло до нас із грецької і буквально означає “відрізана частина”. У XV столітті її використовували нарівні з крапкою, щоб позначити, де закінчується речення.
Та й крапка позначала паузу між словами у мовленні, тому мала три позиції: верхню, середню та нижню. А сучасні три крапки в кінці “…” почав вживати в українській мові Іван Петрович Котляревський. Хоча, можливо, і раніше.
Найменування “розділка” теж дуже промовисте. Воно походить від слова “розділяти”, адже тире відокремлює частини речення або підкреслює різкий перехід думки.
До унормування українського правопису різні мовознавці пропонували власні терміни. Частина з них прижилася, інші залишилися лише на сторінках старих підручників. Подібна історія і з математичними термінами: чи чули про “відрізну”, “залежник” чи “витвірну”?
До речі, і назви сучасних розділових знаків, як-от “гештег”, мають свої українські відповідники замість популярних англіцизмів.
Мова постійно змінюється. Одні слова відходять у минуле, інші стають літературною нормою. Але старі мовознавчі терміни й сьогодні нагадують, наскільки творчо українські вчені підходили до творення власної наукової мови.