Фото: Кадр з фільму «Супергьорл»
У кінопрокаті розпочався другий фільм із кінематографічного всесвіту DC – «Супергьорл» (Supergirl). Головну роль у ньому зіграла Міллі Алкок, знайома глядачам за серіалом «Дім драконів». Також у фільмі з’явиться розфарбований Джейсон Момоа на мотоциклі, що палає. І ні, це не Аквамен.
У 2025 році, коли майбутнє фільму «Супермен» та його сприйняття аудиторією й критиками ще були невизначеними (оскільки анонсований оновлений супергерой суттєво відрізнявся від попередніх версій), його творець і керівник DC Studios, Джеймс Ґанн, негайно розпочав роботу над «Супергьорл». Це було зроблено для збереження динаміки, вкладеної в історію Людини зі сталі. Ця нова героїня, Супердівчина, вже була представлена глядачам у фільмі «Супермен» — наприкінці стрічки, щоби одразу окреслити напрямок розвитку майбутнього проєкту.
На відміну від переосмисленого «Супермена», де Кларк Кент рятував світ, прагнучи зробити його кращим та добрішим, «Супергьорл» зосереджується на проблемах меншого масштабу. Кара, кузина Супермена, боротиметься за порятунок найближчих істот і шукатиме внутрішнє світло. Хоча захист нужденних та покарання злочинців також присутні, це радше другорядні аспекти її місії.
Егоїстичний порив до добра
Схоже, що творці «Всесвіту DC», Джеймс Ґанн та Пітер Сафран, вирішили дещо відійти від класичної супергеройської концепції «прийде герой і всіх врятує». Фільм «Супергьорл», де Сафран і Ґанн виступають продюсерами, більше фокусується на особистому самопізнанні та пошуку свого місця у світі. Ми знайомимося з Карою (увага — спойлер до фільму «Супермен»!) — вона постає перед нами як підліток з явно проблемною поведінкою.
За роки її характер майже не змінився. Нам показують Кару під час святкування її 23-го дня народження на невідомій планеті, у сумнівному барі, де збираються переважно маргінали. Для неї головне, що на цій планеті під Червоним сонцем її надздібності зникають, дозволяючи їй відчути вплив алкоголю та біль. Натомість на Землі та інших планетах із Жовтим сонцем її суперсили не заважають уникнути похмілля чи наслідків бійки. Кара почувається вкрай самотньою: її планета зруйнована, дому немає, друзів також, а стосунки з кузеном із Землі залишають бажати кращого. Єдина близька душа — її вихованець, песик Крипто. І все, чого бажає дівчина, — це забутися. Тому вона безцільно мандрує від однієї планети під Червоним сонцем до іншої, шукаючи пригод.
Песик Крипто — найближча і найдорожча істота для Кари. У цілому Всесвіті. Кадр з фільму.
Однак, це не було б супергероїчним кіно без класичного сюжету «дама в біді». На порозі бару з’являється дівчинка, яка голосно пропонує цінний батьківський меч тому, хто допоможе їй знайти бандитів, що вбили її родину, а саме їхнього ватажка — жорстокого Крема з Жовтих пагорбів. П’яна Кара спочатку не планує втручатися, але коли головорізи одразу ж відбирають меч у слабкої дівчинки, вона стає на її захист.
Замість простої подяки, дівчинка Рут (Ів Рідлі) наполягає, щоб Кара допомогла їй знайти вбивцю. Основна причина відмови Супердівчини полягає в тому, що Рут не повинна прагнути помсти, адже це спалить її душу і стане тягарем на все життя (без пафосу у фільмі не обійдеться). Вони сперечаються доти, доки Крем з Жовтих пагорбів не з’являється сам і не ранить Крипто отруєною кулею.
У песика є лише три дні, перш ніж отрута забере його життя, тому, хоч би як це було небажано, Кара вирушає на пошуки антидоту, який є лише у Крема. Поки Супердівчина шукатиме суперзлочинця, вона паралельно рятуватиме інших людей, потраплятиме у кумедні та небезпечні пригоди, а також почне розуміти, ким вона є і яке її місце у цьому Всесвіті.
Хоч як би там було, Супергьорл довелося допомогти Рут, яка втратила батьків і тепер прагне помсти. Кадр з фільму
Емоційна розгубленість у космосі
«Супергьорл» вийшов значно похмурішим, ніж попередній оптимістичний «Супермен». Автори приділили багато уваги історії головної героїні — втраті батьків та цілої планети, самотності та відчуженню дівчини. На відміну від Кларка Кента, який потрапив на Землю немовлям і дізнався про загибель рідних та планети Криптон вже у більш-менш дорослому віці, Кара пережила ці трагедії безпосередньо. Не дивно, що вона почувається вкрай самотньою. І оскільки Супердівчині якось не личить звертатися до психолога, вона справляється з душевними стражданнями, як може, приховуючи їх під шаром цинізму.
За сценарієм Ани Ногейри, яка адаптувала серію коміксів «Супергьорл: Жінка завтрашнього дня», цей фільм зображує Кару, емоційно загублену в космосі. Джеймс Ґанн заявив, що планує дослідити більш жорстку версію Супердівчини, ніж та, яку раніше показували на екрані.
І цей образ, на думку Ґанна, найкраще могла втілити саме Міллі Алкок. Він вперше побачив акторку в серіалі «Дім дракона» і вирішив, що вона ідеально підійде й на роль супергероїні, відзначивши її «витонченість та грацію». Дійсно, Алкок вдало балансує між образом розпусної дівчини та особистості з глибокими душевними переживаннями, одночасно намагаючись показати себе сильною та вразливою, відразливою (коли п’яна) та привабливою у своїй благородності (яка проявиться не одразу, але все ж таки проявиться).
Значна заслуга в цьому належить і режисеру Крейгу Гіллеспі: він майстерно показує, як героїня має пройти як внутрішню, так і зовнішню трансформацію. Згадаємо його ж фільми «Я, Тоня» чи «Круелла». Так, перевдягання Кари з брудної футболки та засмальцьованого плаща, які вона носить більшу частину часу, в супергеройський костюм дозволяє через зовнішні зміни досягти і внутрішніх.
Крем з Жовтих пагорбів (Маттіас Шонартс) — злочинець жорстокий і хитрий. Кадр з фільму
Міжзоряні мандрівники
Оскільки Супергьорл постійно подорожує від планети до планети як у пошуках розваг, так і у прагненні до справедливості, художникам-постановникам довелося докласти чимало зусиль, щоб зобразити різноманітних інопланетних мешканців. Деякі елементи нагадуватимуть найперші «Зоряні війни», в інших відчуватиметься вплив «Вартових Галактики».
Звісно, краще було б, якби пес Крипто був реальним, а не комп’ютерною анімацією. Але, слід визнати, він намальований дуже якісно. До того ж, тут нам показують зворушливу історію знайомства маленького песика і зовсім юної Кари.
Дуже вдалим, на мою думку, є вибір і антигероя. Маттіас Шонартс зобразив ватажка Крема як справжнісінького психопата — жорстокого, безжального і надзвичайно хитрого ворога, який прораховує дії супротивника на кілька кроків уперед. На його фоні навіть інші члени банди виглядають просто дурними, хоч і сильними головорізами. І такі лиходії нам потрібні — яка заслуга в перемозі над тупою колодою? А ось серйозний противник — це зовсім інша справа.
Яскравою подією стає поява найманого вбивці Лобо: він тут відповідає за динаміку, гумор та божевілля — все те, в чому майстер Джейсон Момоа, який зіграв цього персонажа. Що може бути органічніше, ніж Момоа в образі хеві-метал музиканта, що мчить на мотоциклі, що палає, між планетами? Скажете, це персонаж зовсім іншого коміксу і в оригінальних історіях про Супергьорл його немає? Ну то й що? Це оновлений Всесвіт DC — тут все інакше.
З недоліків можна відзначити те, що батальні сцени, зроблені переважно за допомогою комп’ютерної графіки, через поспіх та невдалий монтаж виглядають як хаотична суміш. І політ Супергьорл з витягнутою вперед рукою виглядає далеко не так ефектно, як це могло б бути у 80-х роках.
Загалом, фільм вийшов набагато атмосфернішим і цікавішим, ніж «Супермен», і дарує масу задоволення.
Харизму Джейсона Момоа не приховати жодним гримом. У ролі мисливця за головами Лобо. Кадр з фільму