Фото: ФБ Олександр Красовицький
Все тече, все змінюється, тож і одну з найстаріших київських книгарень «Наукову думку», що знаходиться в самому центрі міста, очікують зміни. Цього літа в її приміщенні відкриється нова книгарня «Грушевський». Точніше, співіснуватимуть дві книгарні: «Наукова думка» та нова — «Грушевський», яку запускає видавництво «Фоліо».
Засновник видавництва «Фоліо» Олександр Красовицький обіцяє, що тут можна буде знайти унікальні видання, яких немає в жодній іншій книгарні, а автори самі продаватимуть свої твори за прилавком.
Також в інтерв’ю «Коротко про» видавець поділився роздумами про кризу, що чекає на видавничий ринок, причини подорожчання книжок, взаємини видавничої галузі та Міністерства культури, а також про інші важливі для видавців і читачів теми.
“Грушевський” буде місцем, де легко зустріти живого письменника
– Пане Олександре, як так сталося, що ви вирішили орендувати частину “Наукової думки”? Кияни звикли до неї як до однієї з найстаріших книгарень, а тепер там буде ще й «Фоліо»…
– По-перше, ця книгарня існувала на цьому місці дуже довго. Спочатку від неї відрізали частину приміщення, яке стало “Санахантом” (магазин модного одягу.- Авт.). Потім відрізали ще частину, яка стала невідомо чим, бо там роботи не ведуться вже рік. І магазин залишився дуже малим. І ось я дізнався, що його просто зачиняють через великі борги. Тому ми запропонували сплатити борги Інституту історії, якому належить приміщення, аби зберегти там невеличку “Наукову думку” — вона залишиться. А на тій малій площі, що залишиться після цього, відкрити власну книгарню. Площа орендована.
– Був конкурс на це приміщення? І коли можна очікувати на відкриття?
– Жодного конкурсу не було, через те, що там величезний борг, який ми погасили за них — не буду розголошувати цифри. Крім того, потрібно було робити ремонт, він складний — доводилося узгоджувати кожен крок з Академією наук. Усі рішення, що приймаються там, погоджуються з бюро президії Академії наук України. Все відбувається дуже повільно, тому, думаю, ми відкриємося в липні або серпні, але в будь-якому разі до Дня незалежності.
У приміщенні «Наукової думки» тепер буде ще й книгарня “Фоліо”. Фото: ФБ Олександр Красовицький
– Чому вирішили назвати на честь першого президента України?
– Книгарня матиме назву “Грушевський”, таким чином вона продовжує лінійку книгарень “Довженко. Книги. Кава. Кіно”, які ми колись мали. Оскільки нова книгарня розташована на вулиці Грушевського, то назва “Грушевський” — це логічно. До того ж, оскільки Грушевський був науковцем, істориком, філологом та письменником, це повністю відповідає логіці майбутньої книгарні.
Одним із організаторів мініклубу, де в книгарні «Грушевський» можна буде зустрітися з письменниками, буде Андрій Курков. Фото: ФБ Олександр Красовицький
– Ви згадували, що там можна буде придбати ексклюзивні видання. Чи будуть ще якісь особливості?
– Книгарня базуватиметься насамперед на продукції “Фоліо”. Зокрема, ми маємо значну частку продукції, яка видається малими або супермалими накладами, тобто 100 примірників або 25, а буває навіть 10. Тому задум такий: ми матимемо для Києва повний асортимент “Фоліо”, включно з такими ексклюзивними книжками, які до цього продавалися з рук в руки.
Наприклад, зараз у нас вийшло дуже дороге видання, яке складається з трьох томів, загальною вагою одинадцять (!) кілограмів. Це “Церковне мистецтво України”, тираж якого — 25 примірників. Воно в тканині, на крейдованому папері. І те, що подібні унікальні видання продаватимуться в “Грушевському”, — одна з родзинок цієї книгарні.
Друга родзинка сягає минулого і стосується письменників. Колись, 30 років тому, Андрій Курков започаткував у магазині “Наукова думка” акцію “Письменники за прилавком”. Автори тоді особисто стояли за прилавком, підписували свої книжки, комусь наливали вино. Там були Курков, Шкляр, Роздобудько, Забужко…
І ось нині ми хочемо відновити цю традицію: автори продаватимуть свої книжки (це будуть видання різних видавництв) за прилавком і матимуть, за бажання, змогу пригостити своїх читачів. Є ще такий момент: ми не можемо продавати в цій книгарні ані кави, ані смаколиків, бо маємо ліцензію виключно на книжки. Але якщо хтось із письменників захоче комусь налити власного напою, ніхто ж не заважатиме.
Тобто завдання — перетворити книгарню на мініклуб письменників, щоб кожен кінець тижня — четвер, п’ятницю, суботу — хтось із авторів там бував. Наша мета — привчити читачів, що “Грушевський” — це місце, де можна зустріти живого письменника і легко з ним поспілкуватися. Очолить цю акцію знову ж таки Андрій Курков.
Подарункове видання «Церковне мистецтво України» можна було придбати лише онлайн, а в новій книгарні його можна й роздивитись. Скрін «Фоліо»
На український ринок насувається величезна криза, коли попит не встигає за виробництвом
– Звучить чудово. А скажіть, скільки коштує той важкий тритомник “Церковне мистецтво України”?
– Приблизно 9000 гривень за том. Для “Фоліо” ці книжки готував Інститут етнографії у Львові. Це, взагалі, єдине таке видання. Зазвичай ми такі книжки продаємо з рук в руки прямо на сайті, а тепер матимемо місце для продажу цих унікальних видань офлайн.
– Навіть просто прийти подивитись на це видання — це вже цікаво.
– Так. Зараз, наприклад, у нас виходить накладом 100 примірників так звана портретна серія українських класиків. Вже вийшли перші сім томів. Це товсті томи вибраного — серед авторів, наприклад, Хвильовий, Кобилянська та Нечуй-Левицький. Книги виходять на білому папері з кольоровим зрізом, на якому портрет письменника. Тобто незрозуміло, як читачеві вдома поставити цей том на полицю — корінцем чи зрізом, бо там дуже гарний портретний ряд. Ці видання в Києві в книгарнях досі відсутні — можливо, в майбутньому вони будуть на вул. Лисенка в “Книгарні «Є»”, в Readeat на Антоновича і тут у “Грушевського” — лише в цих трьох місцях. А серія далі продовжуватиметься.
– Чому “Фоліо” взялося розвивати окрему лінійку малотиражної літератури? З чим це пов’язано?
– Ми, на жаль, через війну втратили свою друкарню, яка розташована на півночі Харківщини — не в Харкові, а в одному з районних міст. Там фактично поруч лінія фронту, тому друкарня вже не в робочому стані. Жоден механік не хоче їхати туди розбирати обладнання, тобто ми фактично все втратили. Тому торік почали, а цього року створили цифрову друкарню, яка налаштована на малі наклади. У нас там працює лише сім людей. Але економічно вигідно робити наклади до 100 примірників дуже якісно.
І от ми фактично паралельно починаємо розвивати проєкт магазину, що продає “малотиражку”, і друкарню, яка “малотиражку” друкує. Поки що це не зовсім комерційний проєкт, але він має вийти на комерціалізацію протягом першого року. Зараз ми привчаємо читача, що така продукція існує, а через деякий час це почне приносити гроші.
– Такі видання, гадаю, розраховані на те, що їх купуватимуть у свої колекції заможні інститути чи бібліотеки. Це не окремі особи?
– Це якраз окремі особи, але це розраховано на те, що ми маємо поступово налаштувати під себе цю частину ринку, яка зараз майже не існує, але існувала для книжок, які везли з Москви. Зараз вона відновиться на українському ринку завдяки нашій продукції.
– Ну, ви краще знаєте про купівельну спроможність українців.
– Знаємо, бо нам 36 років, і за цей час ми бачили різні кризи. І нині я бачу, що на український ринок насувається величезна криза, коли попит не встигає за виробництвом, і кількість книгарень зараз перевищує необхідну для продажу книжок. І суцільна недовіра продавців і видавців призведе до неплатежів на ринку. Тому ми мусимо створити певний простір, який гарантовано захистить нас від того, що може насунутись на ринок.
Портретна серія українських класиків – з кольоровим зрізом, на якому портрет письменника. Фото: ФБ Олександр Красовицький
Книжки дорожчатимуть, очікуємо зростання цін на 25 відсотків
– Знову криза. А мені здавалося, що це єдина успішна індустрія з усіх у галузі мистецтва.
– Вона такою була приблизно до травня минулого року. Потім почалося спочатку повільне падіння обсягів, далі через це повільне падіння було зростання цін, ну і через інші причини теж. А оскільки з листопада ціни дуже суттєво зросли, і тут усі вектори співпали, то з січня почалося суттєве падіння ринку, коли ці дорогі книжки дійшли до покупця. І зараз цей ринок просто летить з гори.
– І чим це закінчиться?
– Такі кризи закінчуються однаково: коли з ринку виходить 30-40% учасників, тим, хто залишається, стає нормально, і криза завершується.
– А яка передумова такого тотального здорожчання книжок?
– Перша причина в тому, що ринок не зростав, а зростала кількість видавців і накладів. Тобто середній наклад, що продається, впав. Друга причина — через зростання конкуренції за права, насамперед на бестселери, видавці платили за права на нову книжку спочатку 1000 євро, потім 2000, потім 5000. А зараз за права на бестселер хтось платить 12 тисяч, а то й 15 тисяч євро. А все це додається до собівартості. Щоправда, “Фоліо” це не стосується, бо ми не в цьому ринку, де платять такі гроші, але загальна ціна через це підскочила дуже сильно.
Ну і третя причина в тому, що далі “прийшов” Трамп з іранською війною. Папір і поліграфічні матеріали — це дуже енергоємні речі. Тому щойно почалося зростання цін на нафту, в ту ж хвилину всі виробники паперу, картону, друкарських пластин, клеїв тощо — всі різко підняли ціни.
– І вони вже не повернуться назад, як у всьому іншому.
– На папір повернуться, але на паперовому ринку існує певний лаг — все зростає завжди швидко, а далі протягом чотирьох років триває тренд зниження. Тому ми нині маємо набагато дорожчі книжки і матимемо їх ще суттєво дорожчими цього року. Якщо курс гривні не впаде, очікується зростання цін приблизно на 25%. Коли всі ці дії Трампа матимуть вплив, ми побачимо чергове падіння накладів. Бо люди підуть шукати піратську книжку, в інтернет, як це буває за певної кризи зростання цін.
– Я спостерігаю зараз таку тенденцію: люди купують дорогу новинку, читають, а потім виставляють на OLX, щоб хоч трохи відбити гроші. Ми так, приміром, купували нового Павлюка.
– Причина в зростанні цін. І далі буде — ви просто побачите, скільки видавництв закриється приблизно з жовтня цього року до квітня наступного.
– А видавництв нині багато?
– Багато нових відкрилося за цей рік. І це було б добре, якби ринок зростав або якби держава якось підтримувала його.
– Але тут є й протиріччя. Регулярно ми бачимо, навіть з нещодавньої «Книжкової країни», що пройшла наприкінці квітня, як українці з кожного книжкового фестивалю все ж таки повертаються з торбами книжок. І ціни їх, схоже, не лякають.
– Ну, по-перше, ці торби стали значно меншими, бо ринок розвинувся, і не обов’язково купувати на фестивалях, а краще купувати тоді, коли оператори ринку роблять величезні знижки. Тому, насправді, кількість проданого на фестивалях зменшилася.
А по-друге, коли ви кажете про торби книжок тут, всередині України, ви просто не бачите книжкових фестивалів та виставок за кордоном. У нас дуже скромні продажі порівняно з видавцями в Європі. Там і знижок немає, але люди дійсно тоннами виносять книжки з виставок. Це нормальна міжнародна практика, бо виставка — це місце, де можна побачити все, а в книгарні всього не побачиш, бо вони у нас маленькі, і виставити весь асортимент ринку там неможливо.
– З фестивалями там — це нормальна ситуація, бо платоспроможність європейців набагато вища, ніж українців.
– Це теж дискусійне питання, бо і книжки там дорожчі.
– До речі, а чому ви не друкуєте покетбуки? Це ж могло б зробити книжку набагато доступнішою.
– Наклад покетбуків має бути від 5000. На сьогоднішньому українському ринку майже немає книжок, які витримують такі наклади, тому покетбуки не розвинуться. А якщо наклад менший, то технологічно вони неефективні. У нас малий ринок.
У новій книгарні буде представлено набагато ширший асортимент видавництва. Фото ФБ Олександр Красовицький
Дві болючі теми: відсутність підтримки держави і піратство
– Ви у своїх дописах у фейсбуці іноді дорікаєте державі, що вона абсолютно не підтримує книжковий ринок. А книжки можуть бути інструментом пропаганди. Чому цього не розуміє держава?
– Для цього має бути міністр культури, який розуміється на культурі. На жаль, мені здається, що бути гарною людиною і чиновником, не маючи багаторічного досвіду в культурі, — це неправильний вибір для тих, хто призначає. І це не закид нинішній людині на цій посаді, це закид тим, хто її призначив. Ну, давайте ви подумайте: які цілі? Якщо цілі лише в розподіленні “Тисячівесни” (державна ініціатива фінансування створення українського культурного продукту. – Авт.), то це одна історія, а якщо підтримка всієї галузі — це інша історія.
– А якби міністерка культури Тетяна Бережна завтра зібрала топових менеджерів українського видавничого бізнесу, то які пункти потрібно було б обговорити насамперед? Як ви вважаєте?
– Перше — визнати справжню статистику в бібліотеках. Скільки там книжок радянського часу і чому вони все ще там? Скільки там книжок російською мовою пострадянського періоду, які були завезені з Росії й Білорусі в величезних кількостях. Далі: які є міжнародні бібліотечні нормативи і чи виконує їх Україна? Давайте розберемося і визнаємо це. Ми ж колись зустрічалися з міністром культури і ставили ці питання, і нам обіцяли визнати це. Але відгуку немає. А якщо ти не визнаєш проблему, ти не починаєш її вирішувати. Це дуже зручно.
Друге питання — це піратство. Хто має з ним боротися — держава чи видавці? Давайте оцінимо обсяги піратства, визначимо, хто є операторами цього піратства: паперового, електронного, піратства окремо українських та російських книжок. Ну а далі почнемо вже якийсь рух. А рух не починається.
Вже під час війни ухвалювався закон про компенсацію книгарням оренди. І оренда — це справді проблема. Але ось закон ухвалений, підписаний президентом, і його дія не скасована, але чомусь півтора року тому його призупинив підзаконним актом Кабмін. А як це? Тобто у нас Кабмін зупиняє реалізацію законів. У законі ж не сказано, що це після війни. Але він не працює.
– Тобто вони кажуть, що війна і “не на часі”, тож тихенько відкладемо.
– Десь так. Ну тоді ухваліть закон, де ви напишете про зміни до закону такого-то, що він не має працювати. І тоді ті оператори книгарень, які повідкривали магазини, знатимуть, що за цей період їм держава винна такі-то кошти, бо закон же досі не зупинили, і так далі. Бо коли власники розширювали свої мережі книгарень, вони ж думали, що їм повернуть гроші.
Цього року знову була ця дискусія — видавці зустрілися з чиновниками, і нам вкотре сказали: “Добре, десь з травня ми знайдемо кошти, бо там в Інституті книги є якісь кошти, що не були витрачені”. Але ж нічого так і не зробили і не повідомили, що грошей не буде. І знов це питання залишається невирішеним.
Книжковий ярмарок у Барселоні. Фото ФБ Олександр Красовицький
У країні такого розміру, як наша, асортимент книжок має бути в чотири-пʼять разів більшим
– Ви постійно вивчаєте попит читачів через діалог з ними у фейсбуці. Що зараз найкраще купується з жанрів?
– Ну, бестселерна тематика — це не те, чим займається “Фоліо”. Але скажу: краще купується кілька жанрів для молоді. Це, насамперед, фентезі, роментезі та любовний роман на межі між еротикою та порнографією.
– А щодо рівня українського читача…
– З читачем все гаразд, але читачеві дуже бракує асортименту. У країні такого розміру, як наша, асортимент книжок має бути в чотири-п’ять разів більшим. І він колись таким стане. Але для цього спочатку потрібно вирішити питання бібліотек, бо бібліотечний попит у всьому світі демпфує коливання ринку. Коли на ринку все погано, все добре має бути в бібліотеках, а у нас погано і на ринку, і в бібліотеках, тому видавець не ризикує. А для того, щоб розширити асортимент на те, що потрібно вибагливим читачам, потрібні ризиковані позиції.
– Ви друкуєте багато перекладної літератури. Я бачила, що ви плануєте видавати більше книжок іспаномовної літератури. Як взагалі відбувається вибір книжок для видання?
– Ми видаємо передусім якісну сучасну художню і класичну літературу. Вибір роблю виключно я. Щодо класики, то це загальносвітові рейтинги, причому як старі, так і нові. Наприклад, днями The Guardian зробив новий рейтинг (100 найкращих романів усіх часів. – Авт.). Ми завжди плануємо, зважаючи на рейтинги, і не женемося за жанрами, які є найбільш бестселерними, бо вони і найбільш конкурентні, а ми знаходимося в менш конкурентній зоні, коли менше платимо за права, але впевнені, що ці книжки є лонгселерами і продаватимуться багато років. Тому так, все планування роблю особисто я і базуюся у своєму виборі на статистиці кількох сусідніх ринків — польського, німецького та французького, насамперед, ну і ще італійського та іспанського.
– Чи є країни, які підтримують інтерес вашого видавництва до друку саме їхніх книжок?
– Туреччина та іноді Франція. Ну, ще іноді Каталонія — це не країна, але це мова. Але зараз ми неактивно працюємо з фондами. А загалом за історію видавництва ми працювали з більш ніж 40 країнами.
– Вплив Росії… Ну, тобто ми вже як могли з цим боролися. Наскільки він відчувається сьогодні на нашому книжковому ринку?
– Не сильно, але маємо все більше російських піратських книжок, які тут друкуються і на яких пишуть, що вони десь із Молдови чи Казахстану, але це “ліваки”. Це не вплив Росії, це вплив покидьків, з якими не бореться поліція.
– Ви сказали, що в царині україномовних книжок теж є піратство. А це як працює?
– Та яка різниця? Вони вкрали в інтернеті макети і надрукували. Це дуже активна історія. Ну, звісно, чим вищі ціни в магазинах, тим більше на маркетплейсах продається піратської, здешевленої книжки. У м’яких обкладинках, на поганому папері, але дешево.