Фото: YUNA
15-та урочистість вручення Національної музичної відзнаки YUNA знаково відбулася 15 квітня. У столичному Палаці «Україна» проголосили імена переможців у 14 категоріях – розгорнутий перелік тріумфаторів – за посиланням. І традиційно навколо вручення нагород зчинилися розмови: «А чому саме його/її вшанували?», “Чому саме ця композиція, а не інша?”, Хто взагалі здійснює вибір?” – усе, як завжди, українцям важко вгодити.
Проте, аби бодай зрозуміти, чому відзнаки було розподілено саме в такий спосіб, кореспондентка Коротко про звернулася з проханням надати роз’яснення до директора з розвитку музичної відзнаки YUNA, музичного оглядача Ігоря Панасова. Обговорили головні категорії, а також побіжно торкнулися становища в шоу-бізнесі загалом.
Ігор Панасов. Фото: instagram.com/igorpanasov
— Ігоре, чи задоволені ви, як музичний критик, станом нашого шоу-бізнесу, який помітно зменшився під час війни, і кардинально трансформувався перелік артистів? Адже у ньому сьогодні я майже не бачу тих, хто був зіркою до 2022 року. Як ви вважаєте, це прикро чи це нормально?
— Безперечно, Jerry Heil, Пивоваров, TVORCHI — до війни не були настільки популярними, як зараз. Останні чотири роки додали їм впливу — медійного та частково творчого. На мою думку, нічого дивного не відбувається, адже будь-які зміни в країні та в суспільному просторі надають нові можливості іншим музикантам, які відходять на другий план і сприймаються як доволі віддалене минуле. Наприклад, той самий Потап, який був фактично поп-королем, і не лише як артист, а й у ролі продюсера, співавтора тощо. І звісно ж, увагу привертають інші.
Для мене, як для людини, яка стежить за музичною сферою і аналізує її, останнім часом музика не є чимось абстрактним, що існує саме по собі. Тобто тим, чого насправді не існує. Музика тісно пов’язана з тим, що переживають люди, які її слухають. Тому, коли в державі потрясіння, коли це викликає певні зрушення в думках, почуттях, світогляді, то безсумнівно це переміщує артистів, які займали передові позиції, на інших. Це цілком природно. Якщо б цього не було, то це була б стагнація.
“Найкращий дует/колаборація” — ADAM & SASHA NOROVA – “Ау Ау”
— Тоді обговорімо перелік переможців премії YUNA – 2026. Першу відзнаку ви вручили у категорії “Найкращий дует/колаборація”. Перемогла композиція ADAM & SASHA NOROVA – “Ау Ау”
— Композиція дуже популярна. Немає жодних сумнівів у її значущості. Вона тривалий час займала високі позиції в чартах YouTube, однак, зрозуміло, що її шанси на перемогу зросли після передчасної смерті фронтмена гурту ADAM Михайла Клименка. Очевидно, що члени журі голосували за цей дует, висловлюючи повагу до музиканта. Проте ця композиція за жодними критеріями не поступалася своїм конкурентам у категорії. Просто враховувалися не лише пісня та її популярність, але й контекст, пов’язаний з артистом.
Саша Норова отримує нагороду за “Найкращий дует/колаборація”. Фото: Коротко про
“Найкращий виконавець” Артем Пивоваров та “Найкращий поп-гурт” The Bуса
— У чому полягає секрет успіху Артема Пивоварова, який цього року здобув аж 3 відзнаки, та й раніше неодноразово ставав лауреатом?
— Декому може здаватися дивним, що Артем вже четвертий рік поспіль отримує відзнаку найкращого виконавця. Однак мені складно заперечувати той факт, що Пивоваров на сьогодні є найбільш значущою постаттю серед чоловіків-виконавців. Він, як артист, діє систематично, тобто він не лише дає концерти та випускає альбоми, а й створює навколо себе власний музичний простір. Адже проєкт “Твої вірші, мої ноти”, у рамках якого вже вийшло два альбоми, це не просто пісні, об’єднані в альбоми, це велика кількість дуетів, колаборацій з різними артистами та значний пласт української літератури, який він популяризує завдяки цим пісням.
Паралельно з цим проєктом, який розпочався у березні 2021 року, Артем протягом останніх півтора року реалізував проєкт “Вірші інші”, що став відгалуженням у створеному артистом всесвіті. Крім цього, Пивоваров є учасником проєкту The Bуса, в якому важливу роль відіграє не лише Артем, а й стендапери “Леви на джипі”. Вважаю, що перемога The Bуса в номінації “Найкращий поп-гурт” — це чудово та прогресивно, і це додає свіжості у сприйняття того, які постаті у нас працюють в цьому сегменті.
Артем Пивоваров на церемонію нагородження не прийшов. Фото: YUNA
— Водночас деякі блогери та коментатори в Інстаграмі вже зазначили, що ви вручили відзнаку неіснуючому гурту.
— Пояснюю. The Bуса не займаються концертною діяльністю і не є поп-гуртом у традиційному розумінні, як сталий склад, що постійно представляє себе як конкретну одиницю на музичній арені. Певною мірою зауваження блогерів обґрунтовані, однак це зауваження людей, які дуже вузько розуміють, що таке поп-гурт у 2026 році. Ми живемо в епоху онлайну, і коли люди об’єднуються та реалізують проєкт, який живе передусім на стрімінгових платформах та в YouTube, оскільки кліпи є дуже важливою складовою, то його не можна відкидати.
Якби цих кліпів не було, а у них чимало переглядів — кожна робота збирає від 3 мільйонів — то це була б неповноцінна історія. І тому добре, що нагороду в номінації забрав Мітя Шмурак — режисер усіх кліпів і людина, яка є безпосередньою частиною команди.
До того ж The Bуса — це не просто команда однодумців, які невпинно створюють щось незвичайне, вони постійно залучають до проєкту інших музикантів, зокрема Ірину Білик, Дашу Астаф’єву, “Циферблат”, Степана Гігу тощо. Тобто це дуже оригінальний проєкт, і саме тому він здобув перемогу. А тим, хто незадоволений таким вибором, я хочу поставити питання, чи знають вони історію британського віртуального гурту Gorillaz, який виник як повністю анімаційний проєкт, і в якому немає людських облич? І він певний час існував як медійна фігура в інфопросторі — без концертів, без проявів конкретних людей, які створювали цю музику.
— Поясніть будь ласка з професійної точки зору, чому така складна ситуація з номінацією “Найкращий поп-гурт” вже другий рік поспіль. Адже у списку фактично не було з чого обирати.
— Так, це не перший рік спостерігається така тенденція. Кількість поп-гуртів, які потрапляють до списків YUNA, з кожним роком зменшується. Колись там було 30 гуртів, потім 20, а цього року 13.
І цьому є просте пояснення. Останні пʼятнадцять років ми живемо в епоху, коли увагу привертає саме особистість, а не колективний проєкт. Навіть, якщо є гурт, там обов’язково є яскравий фронтмен. Як приклад можна навести гурт The HARDKISS, де в центрі уваги харизматична та талановита Юлія Саніна. Звісно, хлопці теж молодці, однак саме особистість солістки визначала те, скільки уваги буде приділено проєкту. А якщо в гуртах немає такої яскравої особистості, то вони не мають успіху. Тому сьогодні перевага у сольних виконавців — їх сотні, адже вони більше привертають до себе увагу.
— Я також вважаю, що поп-гурти, наприклад корейські, це все ж таки комерційні продукти, в які інвестують значні кошти. У нас зараз немає ні подібних проєктів, ні продюсерів, які б наважились на це. Тому що, як кажуть, це не на часі.
— Ви влучно підмітили цей момент. Справді, лихі нульові, коли чимало продюсерських проєктів було саме в поп-гуртах, минули. Зараз інші часи. У нульові, наприклад, Юрій Нікітін займався цим, безліч невеликих продюсерських центрів когось просували. Команда Потапа та Горової цим займалися, і їхній проєкт “Время и стекло” можна вважати єдиними, хто вижив у цій боротьбі з багатьох проєктів.
Тобто ця продюсерська конвеєрна схема вже не функціонує так, як раніше. Тому й не з’являється багато поп-гуртів, які потрапляють в мейнстрім на високі позиції слухацької уваги. А премія YUNA — це ж мейнстрім, адже вона робить зріз саме того, хто найбільше досяг успіху, а вже потім після цього журі обирає найдостойнішого для отримання відзнаки. В цьому полягає відмінність YUNA від усіх інших премій, які більше уваги приділяють сегменту інді-музики, андеграунду тощо.
Неіснуючий гурт? Ви просто не розумієте сучасних трендів. Фото: YUNA
Найкращий рок-гурт – Ziferblat
— А яка ситуація на ринку з рок-гуртами і чому чимало людей висловлюють невдоволення щодо гурту Ziferblat у цій номінації?
— Ще гірше, ніж з поп-гуртами, адже суспільство розуміє рок-культуру, як якихось довгокосих чоловіків з гітарами. Це такий стереотип, який заважає людям сприймати гурт Ziferblat як рок-гурт. Зараз в інстаграмі YUNA під постом про перемогу Ziferblat люди гнівно пишуть “Який це рок?” А у відповідь на ці коментарі з акаунту Ziferblat, думаю, що хлопці самі це пишуть, приходить роз’яснення, чому вони рок. Тому що більшість людей не знає, що існує така галузь рок-культури, як арт-рок або прогресивний рок, який абсолютно відрізняється від AC/DC чи Black Sabbath. Арт-рок — це своєрідна субкультура в культурі. І Ziferblat є адептами, тобто людьми, які продовжують історію цієї культури, — вони, безсумнівно, є частиною рок-культури.
Гурт Ziferblat тішиться тим, що його визнали “Найкращим рок-гуртом”. Фото: YUNA
Найкраща виконавиця – Alena Omargalieva
— У цій категорії я згодна з результатом — Олена Омаргалієва дійсно має великий успіх, адже її хіт “Не п’яна, закохана” бʼє всі рекорди прослуховування. Але ж Jerry Heil теж чудова.
— Гадаю, Jerry Heil переможе наступного року, адже її нещодавній концерт у Палаці спорту, безперечно, вплине на майбутні рішення, оскільки це дійсно особлива подія. Їм вдалося створити музичне шоу, яке мало кому вдається. І вважаю, що протягом цього року артистка продовжить розвивати свій успіх і досягне рівня, коли в журі буде достатньо експертів, які проголосують саме за неї в цій категорії.
Цього ж року експерти відзначили несподіваний успіх Alena Omargalieva — за минулий рік вона дуже стрімко злетіла та подарувала нам кілька справжніх хітів, про які мріють багато поп-артистів протягом усього життя. Один лише факт, що у шорт-листі категорії “Найкраща пісня” було одразу дві композиції Alena Omargalieva — “Мужчина” та “Не п’яна, закохана”. А ще у неї вийшов дуже успішний дует з МамаРікою (композиція “Не ходи”, – Авт.). Думаю, експертів настільки вразив прорив цієї артистки, що вони віддали їй більшість голосів.
Також шорт-листі номінації “Найкраща пісня” було одразу дві композиції Alena Omargalieva. Фото: YUNA
Переглянути цей допис в Instagram
— А як щодо інших претенденток у цій категорії Dorofeeva, Kola, MamaRika, Анна Трінчер?
— У Dorofeeva не було гучних хітів минулого року. Kola стала менше писати, і, на мою думку, зараз у неї триває процес внутрішньої трансформації як артистки. Вважаю, вона відчуває, що те, що їй вдалося успішно реалізувати протягом минулих трьох років, коли вона була на піку популярності, вже не працює так ефективно, як раніше, тому артистка буде шукати інші шляхи для самовираження. Можливо, почне співпрацювати з новими авторами. 2025 рік був дуже спокійним у карʼєрі співачки Kola, тому вона не була фавориткою премії.
— З огляду на те, що Аня Трінчер також не отримала відзнаку, експерти не звертають уваги на величезні цифри в Instagram.
— Моя думка, що для експертів YUNA це занадто легковажний контент. Тобто її успіх очевидний, вона дійсно зірка без проблем. Однак розмова про внесок у сучасну культуру, сучасну музику — це точно не про Анну Трічер. Це успішний, яскравий, артистичний, маркетингово структурований проєкт розкрутки талановитої дівчини, але це не про музичну культуру. І, гадаю, експерти просто розрізняють ці речі.
На вручення премії Кажанна теж не прийшла. Фото: YUNA
Відкриття року – Кажанна. Найкращий хіп-хоп хіт – Кажанна – пісня “boy”
— У нас ще є Кажанна, яка перемогла у двох номінаціях.
— Так, пісня “boy”, що вийшла наприкінці 2025 року, принесла Кажанні величезну популярність. Вона швидко стала вірусною. Це цікава та досить незвичайна пісня. Багато хто висміював те, що вона стала найкращим хіп-хоп хітом. Так, це не класичний хіп-хоп — артистка просто використовує елементи хіп-хопу в пісні — речитатив, певну гру слів тощо. Однак, звісно, це не класика хіп-хопу, як Skofka, Yarmak та інші наші номінанти.
Але ж ми говоримо не про те, щоб пісня відповідала всім канонам хіп-хопу, а щоб вона використовувала його стилістику і обов’язково була хітом. Адже категорія називається не “найкраща хіп-хоп-пісня”, а саме “хіп-хоп хіт”. Хоча, чесно кажучи, мені хотілося, щоб у цій категорії переміг Yarmak. І справа тут не лише в тому, що він ближчий до класичного хіп-хопу, а й у тому, що це просто дуже значуща постать в українській хіп-хоп-культурі, яка проходить свій особливий шлях. І я б хотів, щоб у наступні роки якось відзначили його талант та внесок у музику.
Продюсерка Ірина Горова забрала нагороду Кажанни. Фото: Коротко про
— Мені дуже шкода, що цього року в “Найкращих дуетах” не перемогла композиція Jerry Heil і Yarmak — “З якого ти поверху неба”. Це дуже гарна робота. Загалом шкода, що багато дійсно талановитих робіт не отримали перемогу.
— Так, тут я хотів би висловити загальну думку. Зрозуміло, що хочеться, щоб перемогли всі. І в кожного свої пріоритети. Але ж перемагає лише один. І тут я б хотів повернутися до того, що номінація — це вже перемога. Тобто те, що пісня або артист потрапляє до п’ятірки у шорт-листі премії YUNA, вже є визнанням.
І мені дуже прикро, що деякі артисти не сприймають це таким чином. Вони вважають своє досягнення перемогою лише тоді, коли вони вищі за всіх. Коли вони стоять на найвищій сходинці, а всі інші внизу. Це і є перемога. А те, що 60 експертів обрали вас у цю п’ятірку — а пісень, до слова, цього року в категорії “Найкраща пісня року” було 190. Бути у пʼятірці найкращих серед майже двох сотень пісень — хіба це не перемога? На місці артистів я б цьому дуже радів і прийшов на церемонію лише для того, щоб побачити, що нехай нагороду отримає хтось інший, але й мене разом з моєю піснею згадають.
— Мені здається, що багато артистів цього не розуміють. І цей спортивний інтерес, який переважає здоровий глузд, на мою думку, призводить до того, що вони постійно щось втрачають. До речі, цього року, як і в минулому, на церемонію нагородження знову завітало дуже мало артистів. Чому так ігнорують?
— Як директор з розвитку YUNA хочу вам відкрити, це не є таємницею, що чимало артистів просто надокучають оргкомітету премії запитаннями “А ми перемогли чи ні?”. І на основі цього вони вирішують, чи приходити на церемонію, чи ні. На мою думку, це дещо неадекватна поведінка. Ви вже перемогли, ви вже потрапили до шорт-листа, це вже відбір, витяг з величезної кількості матеріалу. Чому ви не сприймаєте це як особливу увагу до себе, як перемогу? Тому що у вас всередині якісь думки, якісь сумніви в собі, можливо, я не знаю. Це дуже серйозне та відверте питання до артистів: “Що вони собі думають, коли так кажуть?”. Чи можливо, це їхні менеджери їм щось говорять? Не знаю. Але мені б хотілося, щоб наші артисти сприймали потрапляння до номінації саме таким чином, що це вже і є перемога. А отримання фінальної нагороди — це такий супербонус, який може бути, а може й ні.