Пристрасть у металевому комірці: чому кінофільм «Пілліон» примушує знову оцінити відносини
Фото: епізод з фільму «Пілліон»
Романтичні комедії деколи ховаються за гуркотом мотоциклів, абревіатурою БДСМ, грубою чоловічою суттю, любовні зв’язки виникають між суворими татуйованими байкерами жахливого вигляду. І таке ще дивне та контроверсійне для нашої громади кохання разом з тим породжує чимало полеміки та закликає міркувати.
Стрічка «Пілліон» (Pillion) для наших блакитних (перепрошую) екранів – справа достатньо збудлива. Тому ліпше іменувати її не ромкомом, а квір-драмою з компонентами комедії. Але якщо відсторонитися від гей-тематики, то перед нами виникає достатньо ординарна й водночас чутлива історія взаємин між двома людьми, де кожен має свої психологічно не вирішені проблеми. Протягом фільму дехто росте над собою, дехто тікає від проблем, а дехто – примиряється. У той же час це ще й оригінальний роман дорослішання – про розуміння власних потреб, особисту еволюцію та самотність. Власне, питання, котрі турбують людей будь-якої статі та будь-якої орієнтації.
Якщо заглибитися, у фільмі можна відшукати чимало тем для обговорення – і саме цим він привабливий. Для режисера Гаррі Лайтона це повнометражний дебют. Стрічку відзнято за книжкою Box Hill письменника та кінокритика Адама Марса-Джонса (2020), хоча цілковитою екранізацією це визначити важко – настільки істотно Лайтон переосмислив першоджерело. І зробив це віртуозно: фільм високо оцінили на Каннському кінофестивалі. У програмі «Особливий погляд» «Пілліон» здобув чотири номінації та дві нагороди – за найкращий сценарій і ще одну за камео пса. Утім, для показу в кінотеатрах багато сцен із псом, на жаль, прибрали, тому сконцентруймося на людях.
Для такого мандрівного харизматичного байкера дуже просто «підчепити» в пабі сором’язливого юнака. Кадр з фільму
Але спочатку – невеликий БДСМ-словничок:
Пілліон – британською англійською – це місце позаду байкера, а також особа, котра там їде. Тобто не той, хто кермує, а той, ким керують.
Сабмісив (саб), або нижній – особа, котра добровільно передає контроль партнеру й виконує його бажання.
Домінант, або верхній – той, хто контролює і направляє взаємодією у парі.
Колін (Гаррі Меллінґ) – молодий юнак нетрадиційної орієнтації, котрий працює паркувальником і виписує штрафи за невірне паркування, через що його не люблять водії (тут міг би бути неполіткоректний жарт про хороших та поганих геїв, але стримаємося). Він сором’язливий, досі мешкає з батьками, а його хобі – спів у родинному квартеті, що інколи виступає в пабах.
Родина підтримує Коліна в усьому – навіть занадто. Мама не просто сприймає його орієнтацію, а й активно намагається поєднати його з кимось: аби тільки син знайшов «своє щастя». І тут ми бачимо, що людину може зробити затурканою не тільки жорстокість чи суворість в родині, а й надмірна ніжність та гіперопіка.
Недосвідченому Коліну важко стримати свій захват від Рея. Кадр з фільму
Коли ж Колін випадково знайомиться з високим привабливим байкером Реєм (Александер Скашґорд), родина спочатку не розуміє, що такий красень знайшов у їхньому, будемо відверті, нічим не примітному юнакові. А згодом починає хвилюватися, що Рей просто використає його та покине з розбитим серцем. І це ще у кращому разі. Адже Рей – жорсткий домінант, котрий нав’язує Коліну роль нижнього, «дресируючи» його іноді суворіше, ніж власного ротвейлера. Відверто тілесних сцен у картині буде більш ніж достатньо, однак – все у рамках пристойного (нічого такого, щоб було 18+, максимум 16+).
Сам Колін настільки не вірить своєму щастю, що погоджується навіть на роль безмовного сабмісива, в якого прав менше, ніж у собаки Рея. І не дивно: вперше в нього серйозні відносини – та ще й із таким харизматичним чоловіком. Вперше він почувається часткою спільноти – хай навіть це БДСМ-байкери. Вперше він по-справжньому закоханий. Тому він готовий на все: спати на килимку, готувати, бігати на закупи, задовольняти фантазії Рея і навіть носити металевий нашийник, ключ від якого, звичайно, у партнера.
Спільнота БДСМ-байкерів приязно прийняла новачка. Кадр з фільму
І Рей по-своєму теж його кохає (чи швидше терпить?) – за відданість. Майже як пса.
Та з часом Колін починає розуміти, що цього йому замало. У нього є власні бажання, котрі домінант ігнорує. Більше того, Колін, якого родина не навчила особистих меж, не знаходить їх і в цих відносинах. Хоча кордони, виявляється, у нього є – просто глибоко сховані. Усвідомлення себе, власних потреб та можливостей у результаті змінює ситуацію. Чи буде фінал гепі-ендом? З кінематографічного погляду – не факт. Але життя завжди складніше за кіно.
У соцмережах глядачі активно діляться власним досвідом БДСМ-відносин і часто відзначають, що «Пілліон» допоміг їм краще зрозуміти себе та переглянути минулі відносини. «Чудово та зворушливо, – йдеться в одному відгуку. – Та не знаю, наскільки це зрозуміло широкій публіці». «Я вважаю, що фільм був зірковим і справді примусив мене замислитися, а потім розбив мені серце. Це було зворушливо, і хороший фільм робить саме це, на мою думку», – пише інший глядач.
А потім Колін розуміє, що покора комусь теж має межі, за які інколи хочеться перейти. Кадр з фільму
Значною мірою високим оцінкам глядачів завдячує також акторська гра. Гаррі Меллінґ (котрий для багатьох так ы залишиться Дадлі Дурслем з «Гаррі Поттера») переконливо передає трансформацію свого героя. Александер Скашґорд також демонструє багатогранність: спочатку холодний і відчужений – от як його ж персонаж-робот із серіалу «Вбивцебот», згодом він відкриває більш складні та вразливі риси свого персонажа.
Окремо варто відзначити, що «Пілліон» знятий без пафосу та надмірної мелодраматичності. Режисер дивиться на своїх героїв із лагідною іронією: десь примушує глядача сміятися, десь – співпереживати. І зрештою підводить до простого, але важливого питання: що діється у відносинах, коли одна людина змінюється, а інша – ні?
