З часів давньої Греції всьому світу відома легенда про скульптора Пігмаліона, який створив настільки досконалу скульптуру, що сам у неї закохався. На жаль, сучасну інтерпретацію цієї легенди сформульовано дещо по-іншому.
Найкраще вона звучить у популярній радянській пісні: «Я його зліпила з того, що було, а потім – що було, те й покохала». Тобто творець і творіння змінилися ролями – сучасний Пігмаліон – жінка, якій належить «виліпити» (виховати, створити, надихати, підштовхнути до вірних рішень) свого чоловіка.
Це настільки зміцнилося в масовому жіночому свідомості, що вже чомусь вважається нормою. А саме – що жінка, отримавши у своє розпорядження чоловіка, розглядає його не інакше як як витратний матеріал. Комусь дістанеться м'яка глина, комусь складний у обробці, але гарний мармур, а комусь і цінна, але тугоплавка бронза. Про золото його щасливі володарки вважають за краще мовчати, щоб чужі не зазіхали.
Чи варто далі проводити паралелі та говорити, що процес та результати аналогічні роботі скульптора? Глиняні статуетки цінуються менше, ніж бронзові, зате зробити їх набагато простіше, і не так шкода, якщо вони зіпсуються або пропадуть. Мармур – гарний і тендітний: один неправильний рух, і все зіпсовано. Граніт, звичайно, обробляти важко, зате потім у результаті виходить міцна та сильна скульптура. У таку й закохатися не гріх!
Звичайно, у сучасних пігмаліонів в руках немає долота чи зубила, або чим там діють скульптори. Натомість – слова: «Дорогий, виправ прикус. Зроби іншу зачіску. Викинь цей жахливий жилет, ти в ньому схожий на Анатолія Вассермана. Тобі пора розсудитись! Знайти іншу роботу! Зароби більше грошей! Не слухай цієї кошмарної музики! Як ти можеш дивитися ці огидні ідіотські фільми для дебілів? Ти й сам стаєш дебілом! Я не пущу тебе до нього на день народження до клубу, там будуть дівчата сумнівної поведінки! Яка рибалка-комп'ютерні ігри-ролики-бас-гітара? Жодного пива з друзями! Ми сьогодні обіцяли поїхати до мами! Чому ти сьогодні затримався на 15 хвилин із роботи? Де ти був? Знову це пиво? Знову комп'ютерні ігри? Застели за собою постіль, прибери шкарпетки, витри пил, помий руки, купи хліба…»
Упевнена, у кожного з нас є такі знайомі Пігмаліони, які довго й нудно довбають своїх Галатіїв, поки ті не наблизяться до якогось їхнього уявного ідеалу. Щоправда, іноді, коли результату начебто досягнуто, і чоловік слухняно миє руки, робить стійку по команді, ніколи не дивиться на інших жінок, не розкидає шкарпетки і без хліба додому не приходить, скульпторше від такого свого щастя стає нудно. І вона продовжує за звичкою ліпити та підрівнювати свій витвір. При цьому найчастіше вимагаючи неможливого – від глиняної статуетки міцності бронзи та краси мармуру чи стабільності граніту, а від бронзових скульптур – душевності та теплоти глини.
Постає питання: навіщо пов'язувати свою долю з чоловіком, який спочатку не влаштовує? Адже якщо хочеться йому пити пиво/розкидати шкарпетки/грати у групі/бути схожим на Вассермана – це його право. Вас не влаштовує? Шукайте іншого. А творчий потенціал можна направити на себе, тоді вийде не тільки бути терпимішим до чужих недоліків, а й, нарешті, схуднути, вивчити англійську, бухоблік та таблицю Менделєєва, привчити себе щотижня ходити в басейн та спортзал.
А там і самооцінка зросте, і з'явиться той, хто одразу відповідатиме очікуванням та високим запитам. І підрівнювати не доведеться.