«Кутюр»: Анджеліна Джолі та українська модель за кулісами паризького Тижня моди
Фото: Кадр з фільму
Поєднання «Кутюр», «Анджеліна Джолі» та «паризький Тиждень моди» у стрічці привернуло на прем’єрний показ французької драми у кінотеатрі «Оскар» в столичному ТРЦ «Гулівер» чимало витончено та з вишуканою стриманістю одягнених дам. Хто ж відмовиться від можливості дізнатися секрети світу моди? Особливо, коли в ньому бере участь українська модель Юлія Ратнер.
Однак, з’ясувалося, що кінофільм акцентує увагу не стільки на модній індустрії, не стільки на образах, і не стільки на знаковій світовій події, скільки на закуліссі та тих, хто створює це дійство. Більш того, задумка режисерки та авторки сценарію Аліс Винокур полягала в тому, щоб висвітлити складності, з якими стикаються головні героїні за пишним фасадом. Через це візуально картина набула більше документального, аніж художнього забарвлення.
За концепцією режисерки, у фільмі переплітаються шляхи трьох жінок. Максін, відома голлівудська режисерка фільмів жахів (Анджеліна Джолі), отримує запрошення зняти короткометражний фільм про вампірів для відкриття паризького Тижня моди. Саме тут, у цьому світі моди та розкоші, вона дізнається про тяжкий діагноз – рак грудей – і намагається прийняти те, що її життя більше не буде таким, як раніше. Зовсім юна та наївна модель з Кенії (куди її сім’я втекла від війни з Південного Судану), Ада (Аньєр Аней), прагне підкорити подіум, щоб допомогти своїй родині фінансово. Візажистка Анжель (Елла Рампф), яка залишається непомітною через свою професію, прагне реалізувати себе у чомусь більшому, ніж просто наносити макіяж для зйомок, – і починає писати роман про долі жінок, з якими її знайомить світ моди.
Анджеліна Джолі зіграла режисерку фільму жахів, а Луї Гаррель – її оператора. Кадр з фільму
Цікавість для глядача полягає в тому, що події розгортаються під час реального паризького Тижня моди (у 2025 році), на справжніх майданчиках. Дія відбувається в ательє Chanel, у салонах haute couture та на знаменитих дзеркальних сходах Rue Cambon в стилі ар-деко, які ведуть до апартаментів Коко Шанель над ательє та бутіком. Це знакове місце у світі моди – і «Кутюр» став першою художньою стрічкою, яка отримала можливість проводити тут знімальний процес.
Проте, попри зйомки в «серці» моди, фільм навряд чи викличе у глядачів велике захоплення. Скоріше, невизначене роздратування (можливо, через українські реалії). Героїня Анджеліни Джолі переживає потрясіння від діагнозу, що відображає власний досвід актриси. І хоча ця жахлива новина не може не викликати співчуття, гра Анджеліни Джолі виглядає настільки апатичною, що хочеться вигукнути «не вірю!». Сама ситуація теж дивує. Її американський лікар не розкриває результати аналізів телефоном, вимагаючи термінового повернення, а потім перенаправляє до паризького фахівця, який і приголомшує жінку діагнозом та необхідністю термінової операції (залишаємо поза увагою оперативність європейської медицини та відсутність інформації про вартість діагностики та лікування, які доводиться долати не надто заможній героїні. Сумнівно, що страховка покриє все. І про це ані слова. Не кажучи вже про витрати на проживання в дорогому Парижі).
Схоже, що фільм більше зосереджений на духовному. Однак, у грі Анджеліни Джолі не відчувається емпатії. Вона виглядає привабливо, елегантно позує, граційно рухається та артистично пускає сльозу – але в цьому немає справжнього життя, як у звичайній фотографії Джолі в повний зріст. Навіть спроба отримати задоволення від життя та завести інтрижку з оператором (Луї Гаррель) здається штучною та позбавленою емоцій.
Привабливості Анджеліни Джолі достатньо, щоб було просто приємно дивитися на неї, але як акторці їй нічого запропонувати в цій ролі.
Друга сюжетна лінія про 18-річну модель більше нагадує казкові мрії, ніж реальність. Дівчина мріє стати фармацевтом, тому кар’єра моделі для неї не є пріоритетною. Вона навіть не вміє ходити на підборах та нічого не знає про модельний бізнес. І їй шалено щастить. Відкривати (!) Тиждень моди випадає саме їй, модельна агенція робить ставку саме на неї – нове обличчя. А інші моделі – юні, але вже досвідчені, з якими вона проживає в одній квартирі, – надзвичайно добрі, підтримують та піклуються. Конфлікти та конкуренція між моделями? Про це тут не чули. І лише одна зла дівчина, яка неприязно ставиться до Ади, – українська модель (Юлія Ратнер). Але і вона не через поганий характер, а через переживання за рідне Запоріжжя під обстрілами та за хлопця у Києві, який не має безпечного місця. Згодом вона теж починає підтримувати Аду.
Візажистка Анжель усіляко підтримує Аду, неофітку у світі моди. Кадр з фільму
Легкість, з якою Аді все вдається, та велика підтримка від інших дівчат хоч і не дратують, але виглядають надуманими та радше схожі на уникнення конфліктів. Жорстока індустрія моди? Ні, тільки не в цій стрічці.
Найбільш реалістичним є образ візажистки Анжель – її обманюють з виплатами роботодавці, на неї зриваються під час показу, вимагаючи більшої швидкості, а також вона змушена перервати роботу для консультацій у відомого письменника (не безкоштовно, звісно). Вона також стає турботливою матір’ю для юної Ади та Максін, якій складно змиритися з трагедією. З іншого боку – Анжель необхідно збирати інформацію для майбутньої книги.
Четверта героїня – про яку рідко згадують в анонсах – дизайнерка Крістіна, яка шиє для показу свою першу сукню, та ще й сукню, в якій Ада відкриватиме дефіле – що є великим випробуванням та довірою. І тут глядач починає вірити в реалістичність подій – Крістіна засинає над роботою, перешиває сукню через помилкові виміри, вручну пришиває кожну блискітку, ранить пальці до крові… Тут режисерка змушує глядачів по-справжньому хвилюватися: чи не потрапить кров на білосніжну тканину? Чи не порве Ада, яка ледь тримається на підборах, поділ сукні? Чи не пошкодять заздрісні колеги її потайки? За цю сукню переживаєш більше, ніж за Максін з її хворобою.
Та сама сукня, яка повинна відкривати паризький Тиждень мди. Кадр з фільму
Що ми маємо в результаті? Це візуально красива та стильна стрічка. Вродливі моделі, вишукані сукні та інтер’єри, подіум на природі (розкішно!) – але все це лише обгортка для порожньої та неглибокої драми. Світ моди, який завжди здавався нам проблиском світла у темряві, зображено надзвичайно нудно. Можливо, проблема ще й у перекладі назви: «Кутюр» з французької – «Шви». Така назва краще б відображала суть фільму, де кожна героїня намагається зшити своє життя з різних частин, поєднуючи його з долями інших людей. Але, відверто кажучи, хто б пішов на фільм з назвою «Шви»?
P.S. Але все ж таки сходіть, подивіться – гріє душу гра української моделі та досить об’ємна згадка про війну в Україні. За це режисерці велика подяка.
