Довіра – це найтонша, але й найважливіша ниточка у відносинах між чоловіком та жінкою. Без нього неможливо збудувати міцного щасливого союзу. Так вважають багато подружніх пар, які прожили у шлюбі довгий час.
Часом необхідно витратити певні зусилля, щоб знайти цей скарб, який стане надійним оплотом сімейного благополуччя. Одна моя знайома розповіла таку історію. Перші роки заміжжя вона шалено ревнувала дружина до друзів, до корпоративних вечірок, які закінчуються за північ. Кожна SMS, отримана коханим, здавалася їй любовним посланням. Ревнощі і недовіру зробили свою справу. Відносини з чоловіком ставали все гіршими і гіршими.
Вона звернулася за допомогою до психолога, від якого дізналася, що ревнощі зазвичай відчувають або слабкі, не самодостатні особистості (з якими вона не ототожнювала себе), або, навпаки, люди впевнені в собі, які вважають партнера своєю власністю.
Допомогли їй зрештою не поради психолога, а усвідомлення того, що криза довіри, зрештою, може звести нанівець будь-які стосунки. І від кохання залишаться одні спогади та жаль про те, що все найкраще в нашому житті колись закінчується.
Знайома ситуація, чи не так? У глибині душі розуміємо, що ревнощі – погане почуття. Вона принижує не лише нас самих, а й наших обранців. Але важко буває пересилити в собі споживача. Надмірна підозрілість зруйнувала, на жаль, жодну родину.
Та й сучасним чоловікам з екранів телевізорів зі сторінок журналів нав'язується певний стереотип поведінки. Що ти за чоловік, якщо біжиш додому після роботи, адже мають бути ще якісь справжні чоловічі інтереси. А оскільки спокус у нашому світі багато: сьогодні чоловік на риболовлі, завтра обмиває чергове підвищення по службі друга свого кращого друга тощо, то його постійна відсутність будинку все частіше сприймається дружиною болісно, що породжує проблеми у сімейних стосунках. Як у випадку з моєю знайомою.
Втім, чоловіки страждають від ревнощів не менше, ніж жінки, і причина та сама: вони дивляться на свою “половинку” суто егоїстично, як на свою власність. Спробуй, затримайся у подруги, в салоні краси чи ще десь – і сцена ревнощів тобі забезпечена.
За статистикою в Росії на 10 шлюбів припадає 6-8 розлучень. А формулювання “не зійшлися характерами” найчастіше просто маскує приховані причини, не останньою з яких є ревнощі. Недарма психологи стверджують, що криза сучасної сім'ї – це насамперед дефіцит довіри.
Звичайно, якщо розглядати цю проблему більш глобально, то тільки ревнощами не обійтися. Довіра передбачає впевненість у тому, що твоя “половинка”, хоч би якого роду вона була, не підведе, не кине тебе у скрутну хвилину. Не всі, звичайно, подібно до дружин декабристів можуть піти за своїми коханими в Сибір. Але хто знає, на що здатний кожен із нас? На те вона і важка хвилина, щоб не тільки інші, а й ми самі краще себе впізнали.
Отже, чи можна подолати дефіцит довіри у сімейних стосунках? Напевно, у “скарбничці” у багатьох є корисні поради, якими вони готові поділитися з іншими. “Душею треба, перш за все, зродитися, стати одним цілим, сприймати іншого, як самого себе. Собі-то зла ніхто не бажає”, – почула я одного разу від жінки, яка прожила у щасливому шлюбі понад п'ятдесят років.
Можливо, хтось вважатиме цю пораду застарілою. Хоча, якщо подумати, проблема має набагато глибше коріння і не обмежується сімейними рамками. Швидше за все, як стверджують вчені, ми переживаємо кризу егоїстичної системи взаємовідносин, тому що не довіряємо не лише чоловікам та дружинам, а й друзям, товаришам по службі, роботодавцям, банкам, сусіднім і далеким державам. А вони, звісно, нам.
А якщо спробувати змінити своє світосприйняття у бік взаємопоступок, взаємодовіри? Можливо, спільними зусиллями нам вдасться створити в нашому загальнопланетарному будинку унікальні стосунки, “родитися душею” як усередині сім'ї, так і всередині всього людського співтовариства. І тоді ми точно зможемо подолати дефіцит довіри та зажити нарешті щасливо в атмосфері довіри та взаєморозуміння.