Прийнято вважати, що причина ревнощів – почуття власності, яке відчувається одним чоловіком по відношенню до іншого. В принципі правильно, але це дещо спрощений варіант. Насправді подружні ревнощі виникають там, де в одного чоловіка є влада над іншим — або, принаймні, відчуття такої влади.
Ревнощі — це страх втрати влади. Практично кожен завжди прагнув керувати хоч якоюсь дрібницею. Але за все у житті треба платити. Так і за відчуття панування доводиться сплачувати страхом це панування втратити. Ревнощі тому й знайомі безлічі людей, що всі ці люди так чи інакше прагнуть кимось розпоряджатися.
До речі, фізіологічні реакції організму при відчутті ревнощів та відчутті страху — однакові. Якщо хочете, ревнощі схожі на боягузтво: це не високе почуття, що доводить наявність кохання, а постійна невпевненість у власних силах і боязнь не впоратися з керованим об'єктом… Деякі намагаються застрахуватися від почуття ревнощів, обираючи собі в подружжя людини спочатку забитого, нерозділеного, «нікому не потрібного». Мовляв, нехай такий (або така), зате не відведуть, і не треба буде боятися… Але й при такому розкладі визволення від ревнощів не відбувається, тому що це почуття – відображення несвідомого відчуття власної слабкості. І сильніше його почуття власної неповноцінності, тим сильніше і можливе почуття ревнощів.
Існує думка, що ревнощі — це якась «тінь» любові: мовляв, не ревнує, отже, не любить. Однак ревнощі нічого спільного з любов'ю не мають: любов — це почуття позитивне, а ревнощі — почуття, що руйнує, завдає шкоди, причому не тільки об'єкту ревнощів, а часом і самому ревнивцю.
Чесно кажучи, людина, ведена подібними емоціями та почуттями ревнивця, недалеко пішла від тварини, веденої інстинктами ватажка, власника своєї зграї чи самки. І часом ця людина завдає собі та оточуючим чималої шкоди. Ревнивець в афекті може не лише побити, а й вбити. І в той момент, коли б'є кохану дружину, він не відчуває жодного кохання — лише божевільне прагнення сховати за агресією свій страх втрати влади. І в цьому прагненні може зайти досить далеко. Тому слід бути обережнішими тим жінкам, які люблять викликати штучним шляхом ревнощі в дорогому чоловікові — щоб додати свіжих вражень свого сімейного життя і показати всім, як чоловік її любить.
Взагалі викликати ревнощі “на порожньому місці” небезпечно ще й тому, що деякі подружжя, побачивши “почуття” своєї половини до іншого (іншого), хапаються не за ніж чи сокиру, а за авторучку: пишуть заяву про розлучення. Мовляв, “третій повинен піти”… І піде, і не повернеться. Тому що по-справжньому впевнена в собі людина, яка дійсно поважає свого партнера, поважає і її право вибору. Тому краще не випробовувати своїх коханих “на міцність”, особливо в такий негуманний спосіб.
Але найнебезпечніше, коли один із подружжя схильний до марення ревнощів. Це означає, що він (вона) апріорі впевнений, що його половина змінює. Причому у “постраждалого” його нав'язлива впевненість не викликає жодного занепокоєння – лише бажання діяти. До цієї ситуації та до своєї поведінки він абсолютно некритичний. А страждають від його терору всі оточуючі, і в першу чергу – чоловік(а). Обурюваний маренням ревнощів і не замислюється, чи був факт зради в реальності. Наприклад, як Отелло: спочатку задушимо – потім розбиратимемося. Найчастіше, до речі, марення ревнощів виникає на ґрунті алкоголізму Тому дами, які живуть з алкоголіками, наражають себе, крім інших небезпек, ще й на небезпеку відчути на собі всі наслідки марення ревнощів аж до банального вбивства…
Тому насамкінець – кілька простих рекомендацій саме в рамках вашої психологічної безпеки.
Якщо ви ревнуєте:
Якщо ви від свого почуття ревнощів страждаєте самі і хотіли б його позбутися – це означає, що про марення ревнощів, мова, швидше за все, не йдеться.
Пам'ятайте, що будь-яке повідомлення про зраду треба піддавати сумніву, навіть якщо вам принесли документальні матеріали. Сьогодні не складає ніяких труднощів ці матеріали сфабрикувати, до того ж дуже ймовірно, що з вас за цю підробку просто захочуть витягнути гроші. Або ж просто засмутити ваше сімейне щастя.
Тому в будь-якому подібному випадку (навіть якщо ви застукали свою половину в недвозначній ситуації) – насамперед, як кажуть, голову під холодний душ! У гарячці перших вражень можна зробити вчинки, про які потім шкодуватимете. Але вже неможливо буде щось виправити.
І не треба йти на поводу у громадської думки, яка стверджує, що чоловік у такому разі повинен обов'язково хапатися за пістолет або в крайньому випадку за табурет, а дружина – гордо збирати речі та йти до мами! Дійте не так, як вам диктують “норми соціалістичного гуртожитку”, а у власних інтересах (і знову ж таки – на холодну голову).
Взагалі найкращі ліки від ревнощів – не принижувати чоловіка, а підвищувати свою значущість, ставати самостійною особистістю і знову ж таки – любити і поважати себе. У тому числі й позбавлятися економічної залежності від чоловіка (дружини).
Якщо вас ревнують:
Пам'ятайте, що ревнощі – це почуття несвідоме, і марно волати до розуму ревнивця або намагатися йому щось довести з погляду логіки. Якщо чоловік почав влаштовувати вам сцени ревнощів – напевно означає, що він у чомусь вам не довіряє. Чи треба жити далі з таким типом, який перевіряє вас на кожному кроці?
Якщо підозри чоловіка переросли в марення ревнощів – коли йому не треба жодних доказів і його неможливо переконати – значить, потрібно терміново убезпечити себе насамперед фізично! Причому не забудьте і про дітей – їм теж може загрожувати небезпека збожеволілого чоловіка.
Піти на час чи назавжди? На жаль, найчастіше безпечніше йти зовсім, тому що ваша тимчасова відсутність тільки підігріє сказ ревнуючого чоловіка (навіть якщо він знатиме, що ви весь цей час відсиджувалися у мами або у подруги).
І насамперед – розберіться, що вас пов'язує з цією людиною? Може вам приємно, що він вас ревнує? Це, звичайно, ваше право, але навряд чи ви зможете витримати це довго! Ревнощі – це завжди деструктивне та небезпечне почуття. Тому пам'ятайте, що живучи з патологічно ревнивим чоловіком, ви сидите на бомбі із запаленим ґнотом. І коли ця бомба рвоне і чому – дуже важко передбачити!