Отже, у попередніх статтях ми вже знайшли достатньо свідчень того, що дитячі малюнки є неоціненним джерелом інформації. З'ясували також і те, на що насамперед слід звернути увагу, коли малюк малює спонтанно за своєю ініціативою.
Однак існують і спеціалізовані тести малювання. Зараз, на жаль, вже неможливо назвати дослідника, який першим запропонував використовувати малюнки для аналізу психіки людини, але першими спробами створити систематизовані методики можна вважати роботи Ф. Гуденафа, яка створила перший стандартизований тест – “Намалюй людину”.
Цей метод простий і природний. Насправді люди навколо і власна особистість настільки значущі для малюка, що малювати людину — одне з найбільш органічних для нього занять.
Тест «Малюнок людини» дозволяє визначити рівень розвитку інтелекту дитини, а також виявити важливі характеристики її психіки: емоційний стан, наявність тривожності та страхів, рівень самооцінки та психологічного благополуччя, соціальну спрямованість особистості, рівень агресивності, уміння спілкуватися, ступінь емоційної стійкості.
Докладно умови виконання цього тесту будуть описані в наступній статті, а поки визначимося, на що нам потрібно буде звернути увагу, щоб з'ясувати все, що нас цікавить?
Детальний аналіз було проведено у дослідженні А. Л. Венгер «Психологічні малювальні тести», а також Джоном Ділео у роботі «Дитячий малюнок». Узагальнивши досвід цих вчених та його послідовників, можна сказати, що насамперед треба прислухатися до свого загального враження від малюнка і оцінити вираз обличчя зображеної людини. Обличчя — пряма проекція емоційного настрою дитини: радісне свідчить про благополуччя, сумне говорить про сумний настрій, розгублене — про невпевненість і тривогу, відсторонене — про зануреність у себе, зле — про агресію, неприємне, відразливе — про негативізм, асоціальність.
Важлива також поза зображеної людини. Підлітки на стадії гострої кризи малюють людей зі спини або у профіль; лежачі персонажі характерні для пасивної дитини або при виснаженні нервової системи, а ті, що біжать або зайняті будь-якою справою, навпаки, для хлопців з високою активністю та творчою спрямованістю.
Якщо намальований певний персонаж — це часто говорить про демонстративність.
Зображення високопоставленої особи – президента, монарха – говорить про високий рівень домагань, а акцентування на фінансовій стороні (намальований багатій або, навпаки, явний бідняк) – про незадоволеність своїм матеріальним становищем або про невпевненість у ньому.
Військовий чи просто добре озброєний персонаж говорить про тенденцію до агресивності.
Клоунів малюють діти із заниженою самооцінкою та негативною самопрезентацією. Асоціальних типів (злих казкових героїв, кримінальних елементів, алкоголіків, наркоманів) малюють діти з асоціальною (пасивний варіант) або антисоціальною (активний варіант) спрямованістю поведінки, зі схильністю до негативізму.
Роботи та інопланетяни найчастіше з'являються у малюнках дітей, занурених у себе чи самотніх.
Далі слід звернути увагу, як намальовані окремі частини тіла .
Голова має бути обов'язковою, її відсутність чи сильна деформація розмірів та пропорцій — тривожна ознака.
Років з 7 за розміром голови можна визначити цінність інтелекту для дитини: надто маленька голова говорить про те, що вона невисока, дуже великий розмір говорить про високу значущість інтелекту для дитини.
Не надто хорошим знаком є також відсутність очей або нетипове їх зображення — у вигляді крапок, у вигляді порожнього кружка (без зіниці), повністю зачорнені або (після 7 років) з явною асиметрією, коли намальовано лише одне око або має разюча різниця пропорцій — все це ознаки нервового виснаження, імпульсивності.
Занадто ретельно промальована голова з деталізованою зачіскою, віями та безліччю додаткових деталей говорить про демонстративність дитини.
Рот теж елемент показовий. Вискалена зубаста паща – ознака вербальної агресії (дитина схильна посваритися); рот перекошений – свідчення негативізму чи проблем розвитку; підкреслені, повні губи (особливо у малюнках підлітків) — свідчення уваги сексуальній сфері; відсутній рот — також ознака негативізму, відмовитися від спілкування чи виснаженості нервової системи.
Підкреслено великі органи почуттів — вуха чи очі — ознака тривожності, а надто великий ніс часом свідчить також і невдоволення власним зовнішнім виглядом. Якщо ж фігурка без вух – дитина намагається «не чути» навколишній світ.
Обриси тіла теж свідчать, як почувається автор малюнка. Якщо зображена худорлява, довгаста фігура на малюнку дитини старше 7 років — це може бути ознакою астенії, зануреності в себе (інтроверсії), а у дівчаток-підлітків — ознакою анорексії.
Занадто товста людина на дитячому малюнку говорить про невдоволення дитини своєю зовнішністю.
Іноді дитина хіба що намічає обриси, малює невпевненими, невизначеними штрихами — це ознака тривожності.
Кутаста, неприємна постать свідчить про проблеми у спілкуванні, а навмисне потворна, з грубо спотвореною формою та пропорціями — ознака асоціальності, негативізму чи психічних проблем.
Руки – «індикатор» сфери спілкування. Це показник екстраверсії, контактності (у разі відкритої, що «обіймає» пози з розведеними убік руками) або, навпаки, інтроверсії, зануреності у свій внутрішній світ (якщо вони притиснуті до тіла або заховані за спиною).
Відсутні чи надто маленькі руки — свідчення проблем у спілкуванні, уникнення нього.
Якщо руки, навпаки, надто великі — комунікаційні «апетити» дитини не задоволені.
Ну, а великі кулаки з гострими нігтями-кігтями також говорять самі за себе — це агресія, до того ж фізична агресія: автор малюнка — не дурень побитися.
Ноги свідчать про «міцність становища» дитини у світі, про ступінь її побутової орієнтації — чим вони менші, тим невпевненіше почувається малюк. Занадто довгі й худі ноги – ознака виснаженості та слабкості, надто великі ступні – свідчення потреби у надійній опорі.
Ознаки статі також є важливими. Інтерес до сексуальної сфери та її відображення характерно для підліткового віку, років із 12 – це норма. Якщо вони відсутні у підлітка — це говорить про його відставання в психосексуальному розвитку, але якщо з'являються в малюнках зарано — років із 5—6 — і сюжети більш ніж «випереджають вік», це свідчення негативізму, асоціальності та антисоціальності — неприйняття чи виклик суспільству.
Якщо підліток малює фігуру невизначеної статі, він, можливо, ще не визначився зі своєю статевою ідентифікацією.
А якщо хлопчик малює підкреслено маскулінну фігуру — очевидна значущість для нього мужності та культу сили. Це типово для підлітка, але говорить про підвищений рівень агресії у маленької дитини або її сумнів у своїх можливостях відповідати чоловічій ролі у разі не надто благополучного «проходження» так званої едіпової фази — віку конкуренції з батьком (5-6 років).
І останнє, на що варто звернути увагу – деталі малюнка:
- так, зброя у будь-якій модифікації, включаючи палицю в руці – ознака агресивності;
- сигарети, пляшки, шприци, татуювання – свідчення асоціальності;
- іграшки, повітряні кульки малюнку підлітка говорять про інфантильності;
- прикраси та підвищена увага, приділена у малюнку одязі, зачісці та іншим «фантикам», скажуть про демонстративність того, хто малював;
- ну, а рани, шрами, потворності – показники невротичного стану, неврозу і взагалі будь-якого неблагополуччя психічної сфери.
Однак за допомогою аналізу малюнка людини можливе також визначення рівня інтелектуального розвитку дитини. Основна ідея полягає в тому, що вже у віці 3,5-4 років дитина малює фігуру, яку психологи називають головоногом: це коло, яке одночасно і голова, і тулуб, з очками та ротом, а також з ручками та ніжками-паличками.
Але з віком малюнок людини поступово прогресує: після «головонога» слідує стадія схематичного малюнка (коли вона має в основному всі необхідні «деталі», проте немов «склеєні» між собою, що представляють «набір» частин тіла. Пам'ятайте, як у пісеньці: «ручки, ніжки, огірочок — вийшов чоловічок!»).
Ця стадія після 7-8 років поступово змінюється проміжною схематично-пластичною, і нарешті до підліткового віку дитина «доростає» до рівня пластичного малюнка, коли руки-ноги-тіло-голова переходять одна в одну плавно, і малюються не схематично лінією, а починають все більше нагадувати оригінал – дотриманням пропорцій.
Всі ці стадії досить чітко і послідовно змінюють один одного і знаходяться у прямій залежності від віку, що дозволяє на підставі аналізу дитячого малюнка оцінювати рівень розумового розвитку дитини : при порушеннях та затримках розвитку психіки та інтелекту спостерігається відставання та в рівні розвитку образотворчої функції.
Дитині дають чистий аркуш паперу і дозволяють розташовувати малюнок, як йому зручно – горизонтально чи вертикально. Малюнок виконується простим олівцем, бажано не надто твердим (щоб не дряпав і не рвав папір і легко писав), але й не надто м'яким (щоб «не розводити бруд»). Гумку кладуть, але спеціально уваги на ній не акцентують (а краще взяти олівець з гумкою): якщо дитина відчує потребу вносити у свій твір корективи – вона це зробить, але спеціально наводити її на цю думку не треба.
Інструктують малюка таким чином: «Намалюй людину – всього, цілком. Постарайся намалювати якнайкраще — так, як умієш». Якщо дитина ставить уточнюючі питання на тему «а як треба», просто скажіть: «Малюй так, як тобі хочеться». Але якщо він намагається замість людини намалювати щось інше, скажіть ще раз: Давай намалюємо так, як тебе попросили спочатку.
Під час роботи зазначають, у якій послідовності дитина малювала окремі частини тіла, які при цьому ставила запитання або як вона коментувала те, що відбувалося, скільки часу пішло на малювання, чи були виправлення і де.
Кожна деталь малюнка оцінюється у балах, і за сумою балів можна будувати висновки, чи адекватно розвиток віку. Так, наявність на малюнку голови, тулуба, очей, носа, рота, рук та ніг оцінюється в 2 бали кожен (причому 2 руки чи ноги – це 2 бали, а не 4). Наявність вух, волосся (головного убору), брів, шиї, одягу, пальців рук, ступнів (або взуття) оцінюється балом за кожен намальований елемент. Правильна кількість пальців рук плюс додатковий бал. Пластичний спосіб зображення додає цілих 8 балів, проміжний (комбінація пластичного та схематичного способу) дає 4 бали, схематичний з руками та ногами, зображеними подвійною лінією – всього 2. Якщо зображення примітивно-схематичне або «головоножне», бали не додаються.
Таким чином, мінімально малюнок може набрати 0 балів, максимально 30.
- У віці від 3,5 до 4 років норма становить від 4 до 13 балів;
- у віці від 4 до 5 років – 8-17 балів;
- від 5 до 6 років – 14-22 бали;
- від 6 до 7 років – 18-25 балів;
- від 7 до 8 років – 20-26 балів;
- від 8 до 9 років – 22-27 бали;
- від 9 до 10 років – 23-28 балів;
- від 10 до 11 років – 24-30 балів;
- від 11 до 13 років – 25-30 балів;
- від 13 років і старше – 26-30 балів.
Чим вищий бал — тим вищий рівень розвитку дитини.
Істотне відставання від вікової норми виконання тесту може навести на думку про відставання та інтелектуальному розвитку.
Якщо ж розвиток образотворчої функції випереджає вік — можна порадіти за малюка (але краще перевіряти ще раз результати у професійного психолога, якщо це питання чомусь для вас важливе — тому що батьківське око часто необ'єктивне).
Звертаю вашу увагу на надзвичайно важливу деталь: результати спотворюються тим сильніше, чим сильніший емоційний зв'язок між «експериментатором» та дитиною. Не просіть і тим більше – не змушуйте своїх дітей малювати вам «тести»: вийде нісенітниця. Краще візьміть для аналізу малюнок, який дитина виконувала без ваших інструкцій, або якщо дуже хочеться, попросіть своїх не дуже близьких дитині друзів допомогти вам. Однак куди краще з тестуванням дитини, а тим більше з інтерпретацією впорається фахівець, адже висновки, звичайно ж, можна робити лише на основі ретельного комплексного дослідження.
Тому, шановні батьки: якщо вас щось насторожує в малюнках вашої дитини, краще не займайтеся самодіяльністю, а не полінуйтеся проконсультуватися з дитячим психологом. Описані у статтях про малюнкове тестування ознаки — лише орієнтири, які можуть допомогти батькам звернути увагу на внутрішній світ своєї дитини — чи все в нього благополучно?